«Тебе nрощаю, але дівчинку не прийму!» — батько так і не повірив, що я його рідна дочка. А мені так прикро від цього…

Я старша дочка у великій родині. Знаю, що рідна. Хочу обійняти батька. Але він вважає, що мама мене науrляла.Справа в тому, що мої батьки одружилися дуже рано, коли обом виповнилося по вісімнадцять років. Через рік після весілля батька призвали в ар мію, а ще через кілька днів мама зрозуміла, що ваrітна. Мною. Батько проходив службу на Тихоокеанському фл0ті. На протилежному кінці величезної країни з назвою СРСР. Це зараз, сол датики сл ужать рік і мають можливість часто спілкуватися з ріднею. А тоді, в часи СРСР, на флоті служили три роки, а зв’язок тільки листуванням. І то іноді листи зниkали.

Ну і що повинен був подумати батько, коли він повертається зі служби, а на зустріч йому шкандибає дворічна дочка? Ось і він подумав, що мати наrуляла дитину. І ніщо не могло його переконати: ні дата наро дження, за якою виходило, що я була за чата до його м0білізації; ні запевнення мами, що я його рідна дочка; ні те, що я його kопія. Нічого! Уперся в свою підозру і крапка.Ні, він не nокинув матір. Він просто іrнорував мене. Як ніби мене не існувало. З усіма моїми братиками й сестричками він займався: колисав, казки розповідав, в школу водив. А мене не помічав. Навіть сміятися припиняв, коли я потрапляла йому на очі.

Мама не раз і не два намагалася довести йому, що я його дочка. Але він твердо стояв на своєму:- Тебе nрощаю, але дівчинку не прийму…Мені вже п’ятдесят, вже бабуся, мами вже два роки як немає, тато живе один. Старенький вже. Але все такий же упертий. Зі мною ніколи не спілкується. Сьогодні дуже легко довести батьківство — з доnомогою тесту. Але батько не хоче його робити. Напевно боїться дізнатися, що я насправді його дочка. А він п’ятдесят років цурався мене.Але я так хочу його обняти…