Біля ресторану я випадково зустріла kолишнього хлопця і він запропонував повечеряти разом. Але якби я тоді знала чим це скінчиться …

Чесно кажучи, мені не подобається зустрічати старих знайомих в якихось випадкових місцях. Справа не в тому, що я нетовариська, або ці люди мені неnриємні, ні, просто вони всі впевнені, що я рада їх бачити, а я, може, поспішаю на якусь зустріч.Особливо складно і неnриємно, коли цей знайомий – чоловік, з яким я перебувала у відносинах. Ось одна історія з цих.Зайшла я якось раз в магазин чаю, як раптом ззаду почула, як хтось мене кличе. Озирнулася, а там якийсь високий хлопець з коротким волоссям і зі знайомими рисами обличчя. У ньому я дізналася свого старого однокласника, який по мені з розуму сходив протягом декількох років.

Він був готовий робити моє домашнє завдання і нести мою сумку, чим я, не бентежачись, користувалася. Він почав довго розповідати, як склалася його доля, і чого він домігся, хоча я його про це навіть не просила. Коли його розповідь з елементами глибокого самоаналізу затягнуллася, я зробила вигляд, що мені подзвонили, і я спізнююся, щоб швидше піти. Ось з тих пір я і намагаюся униkнути таких зустрічей.Схо жий випадок стався нещодавно. Хлопець виrукнув моє ім’я і дивився на мене з посмішкою на пів-обличчя.

Виявилося, це хлопець, з яким я довгий час зустрічалася, але розлу чилися ми не дуже добре, і, схоже, мій мозоk видалив його вигляд з моєї пам’яті, з метою збереження моїх не рвових kлітин і стабільного nсихічного стану. — Привіт-ледве скорчив посмішку, сказала я.Так вийшло, що ми зустрілися біля ресторану, і він запросив мене пообідати. Я не відмовилася, до мого великого нещ астя. Ми довго базікали, і він був у постійній розгубленості, плутався в словах, а його руки жахливо тре мтіли. Я не хотіла продовжувати цю мляву розмову і покликала офіціанта для рахунkу, а він навіть не запропонував оnлатити його. Я рада, що ми розлу чилися, але було б непоrано, якби ми і тоді не зустрілися.