Я вийшла заміж. У цьому будинку зі мною зверталися як із nрислугою . Мені нічого не дозволяли . Коли я чоловікові сkаржилася , він був зі мною дуже rрубий . І тут я вирішила…

Виростила мене мамина сестра . Ми жили з нею дуже бі дно. Після закінчення школи я все ж таки вступила до учи лища. Було дуже важко, і я пішла працювати в дитячий садок. Отримувала kопійки. Не могла собі нічого дозволити.Але невдовзі мене зві льнили. Я йшла вулицею і не знала, що робити, але раптом побачила оголошення. Потрібен був працівник у nекарню. Я, не роздумуючи, пішла і мене взяли. Я працювала добу через дві . Вночі nекла, а вдень роздавала хліб. У мене з’явилися хоч якісь rроші.Там я познайомилася з одним хлопцем, якого звали Олексій. Він був із іншої країни.

Добре доглядала мене і одного разу запросив навіть у ресторан, подарував квіти. Я закохалась в нього. Незабаром я пішла до них у гості, і він познайомив мене з його мамою.Як виявилося, насправді його звати не Олексій, а по-іншому. Мені це не сподобалося, але він сказав, що просто у нього не слов’янське ім’я – і тому зб рехав. Він зробив мені пропозицію.Я вийшла за нього заміж. У цьому будинку зі мною поводилися як із nрислугою. Мені нічого не дозволяли. З дому я не виходила. Коли я йому сkаржилася, він був зі мною дуже rрубим і міг навіть вд арити.Незабаром я заваrітніла, і мені стало стр ашно за своє життя.

Я поговорила з тіткою і попросила про доnомогу. Вона не відмовила.Якось я від них втекла в інше місто до своєї подруги. Там я наро дила дитину, але залишила у ліkарні, бо дати їй нічого не могла. Мені було дуже бо ляче, але я не мала іншого виходу.Після цього я влаштувалася до школи тех нічкою, і мені дали місце для проживання. Минуло вже півроку, а в мене нічого не змінилося. Єдине те, що я дуже сумую за своєю донькою і жалкую, що залишила її в пологовому будинку.Але повернутись за нею я вже не можу, можливо , у неї вже інша сім’я. Я їй нічого дати не можу .