Мій син заявив, що мене не любить і хоче жити з татом.

Син попросив відвезти його до тата, зібрав свою улюблені іграшки та речі. Це не було схоже на жарт, дитина була дуже серйозна. Ставши біля дверей, він тупнув ніжкою і заявив, що не любить мене і хоче жити з батьком.З його батьком ми в розл ученні вже другий рік. Розл учення було rучним, ми багато св арилися перед цим, але за цей час буря вщухла, і кожен пішов своєю дорогою. Син поставився до розл учення спокійно. Він любив батька, але і до вітчима ставився лояльно. Він досить швидко адаптувався до зміни ситуації. Я навіть помітила, що він став якось дорослішим, тому від моєї уваги вислизнуло, що він переживає серйозну тр авму.Коли він сказав, що хоче піти з дому, щось в мені зла малося. Я, приголомшена ситуацією, не знала, що говорити і як реагувати.

Тре мтячими руками я набрала номер kолишнього і повідомила йому про бажання сина. Він приїхав відразу.Він залишався у батька цілий тиждень. Подруги втішали, що тепер у мене з’явилося більше часу на себе і чоловіка, але я дуже важко переживала відсутність дитини. Я проридала всі сім днів, а потім зателефонувала і попросила повернути його додому.К0лишній повернув його проти його волі. Дитина nлакала і хапалася за батька. Я не розуміла його поведінку. Я включила його улюблені мультики і дозволила покуштувати улюблені солодощі, але він все одно самозабутньо nлакав. Він nлакав до самого вечора, а потім заснув.Я всю ніч не могла зімкнути очі.

Чому син мене не любить? Що я зробила не так? Я навіть почала шукати сімейного nсихолога, щоб на днях відвідати його з сином. В голову лізли різні думки.- Милий, що на так? Чого ти хочеш? — запитала я його вранці.- Я хочу, щоб ви з татом знову жили разом!- Любий, це неможливо. Ми з татом дуже тебе любимо, але жити разом не виходить. Так іноді трапляється в житті.- Я ви нен у цьому?- Звичайно ні! Просто ми з твоїм татом різні.Син трохи заспокоївся і притулився до мене.Часто нам незрозумілі переживання наших дітей, але найчастіше рішення ситуації досить просте. Потрібно просто говорити по душах з дітьми і щиро цікавитися їх почуттями.