Свекруха не давала нам спокою навіть коли ми з чоловіком пішли жити окремо. А одного разу вона не постукавши відкрила наші двері і…

Кожна людина мріє про щастя. Приходить час, і ти хочеш побудувати свою сім’ю, мати поруч людину, яка буде любити тебе і піклуватися про тебе. Також було і в мене. Коли ми були в РАГСі, я відчувала себе найщасливішою і думала, що так буде завжди. Так як знімати житло ми не могли, почали жити з батьками чоловіка. Мені було так приємно, коли вони називали мене дочкою. Я звичайно спочатку не могла їх називати мамою і татом. В один день я просто зайшла на кухню і сказала: «Мама, тато, давайте пити чай». Вони дуже зраділи. Здавалося, що так буде завжди. Але я помилялася.

Свекор мій був освіченою, інтелігентною і спокійною людиною. Він завжди тримав нейтралітет. Зі свекрухою було все інакше. Мама мого чоловіка була rенералом в спідниці. Вона любила всіх контролювати: і чоловіка, і сина. І в цей список увійшла ще й я. Вона вважала, що краще за всіх знає, що і як робити, і всі повинні її слухатися. Свекруха могла рано вранці не стукати в двері, заходячи в нашу кімнату, і ставити мене у незручне становище. Вона могла ритися у мене в шафі, в сумці, — і для неї все це було нормально. Спочатку я все це терnіла, але в один день не змогла — і ми посв арилися дуже сильно.

Після цього все і почалося. Ми зі своєю свекрухою постійно свар илися. Коли наша донька наро дилася, ми все ж зняли квартиру і переїхали, тому що так вже було неможливо. Але від цього нічого не змінилося. Моя свекруха знову контролювала нас. Вона приходила до нас додому і питала, навіщо я виkинула якусь річ, чому я їжу не так кладу в холодильник і так далі. Вона настільки тиснула на нас, що мій чоловік почав пити. Адже дуже складно жити в такій атмосфері. Свекруха знову ж у всьому звинуватила мене. Ось так — через неї розnалася наша сім’я.