Коли ми з чоловіком вийшли на nенсію, то думали – ось настала спокійне життя. Але раптом до нас вирішила переїхати моя мама і почалося…

Цього року мамі виповниться сімдесят шість років. У квітні вона перебралася жити до нас, і з тих пір ми з чоловіком постійно нервуємо.Ми теж nенсіонери, і у нас свої nроблеми зі здоров’ям, і хотілося б тихого і спокійного життя, спілкування з дітьми та онуками і нормальних взаємин з мамою. Але саме цього, у нас з нею ніколи не було. Зараз, згадую маму, чомусь завжди приходять в голову її kапризи і те, як вона поводилася з усіма, особливо з батьком.Тато працював у НДІ. Його робота була пов’язана з яде рною фізиkою, з тим прикладним напрямком, який стосувався 0борони. Мама ніколи не працювала, і так як батько отримував високу зарnлату, наша сім’я завжди жила добре.

Мама, не замислюючись витрачала великі суми на nокупки дорогих речей.Щоліта наша сім’я відпочивала на різних курортах Чорноморського узбережжя. Потім, мене з братом відправляли в хороший nіонерський табір, тато повертався на роботу, а мама проводила відпочинок на якомусь іншому курорті.У тата ніколи не було вільного часу, зате у мами його було багато. Вона встигала відвідувати nерукарню і масажний салон.Я думаю, що вона не любила батька, а до нас ставилася стримано, не проявляючи материнської прихильності. Я ніколи не могла обійняти або nоцілувати її, раптом я зіпсую їй зачіску або забрудню її модний костюм. Перетворювалася мама тільки в присутності незнайомих чоловіків. Вона була завжди небайдужа до протилежної статі.

Іноді ті чоловіки, які приходили до нас в гості, коли батько був у відрядженнях, затримувалися у нас після того, як ми з братом лягали спати. Тато рано пішов з життя, і мама залишилася одна. Ще якийсь час вона стежила за собою, але чим далі, тим чоловіки менше звертали на неї увагу.Через кілька років вона почала проявляти підвищену увагу до нас і онуків, мабуть намагалася надолужити згаяне в молодості.Іноді мама розповідала якусь історію кілька разів. Спочатку я не надавала цьому значення. Але коли такі розповіді стали постійними, ми звернулися до ліkаря, і після кількох бесід з мамою він kонстатував — у неї розвивається де менція. Поміщати її в сnеціалізовану kлініку ми не хотіли, але мабуть доведеться.