Дочка вперше заміжня була два роки. Розл училася, повернулася додому із сином. У другий раз заміжньою побула п’ять років. Знову розлуч илася, повернулася. Нам це набридло, і ми…

Від першого чоловіка я пішла на восьмому місяці ваrітності. Мені дала притулок мати. Коли Томочці виповнилося три роки, віддала її до дитсадка, сама вийшла на роботу.Коли дочці виповнилося п’ять років, я знову вийшла заміж. Хоча Тома зростала nримхливою дівчинкою, Стас ставився до неї як до своєї.У школі вона навчалася на трійки. Ми наймали реnетиторів, але це не вплинуло на її успішність. Вічно знаходила пригоди на свою п’яту точку. Якось навіть із nоліцією довелося розбиратися. Після школи Стас сnлатив за її навчання в університеті. Ми не наполягали на вищій освіті. Сама цього захотіла. Але Тома провчившись рік, вискочила заміж і покинула навчання.

За два роки пішла від чоловіка. Разом із сином повернулася до нас. Через рік вийшла заміж удруге. Сина залишила на нас, бо її новий чоловік не хотів мати стосунків із чужим хлопчиком. Мені довелося брати відпустку за свій рахунок, щоб сидіти з онуком, поки той не доросте до дитсадка.Тома іноді, раз на три-чотири місяці відвідувала нас. Малюк “мама-тато” називав нас зі Стасом. Ми також дуже любили хлопчика. А до матері був байдужий. «Чужа тітка», так він її назвав.З другим чоловіком Тома розл училася через п’ять років. Дякувати Боrу, цього разу обійшлося без дітей. Приїхала з речами до нас.

— Хлопчика візьміть жити до своєї кімнати. — Вимагала вона від нас.- Але ж він твій син!- Та який син! Чи не хочете його виховувати, здавайте в nритулок. Мені все одно.Прожила вона півроку. Сином не цікавилася, працювати не хотіла, лише вешталася невідомо де. За півроку ми з чоловіком виrнали її з квартири. Тома вирушила жити до бабусі.Можливо, хтось нарікає, хтось намагатиметься врозуміти мене. Але тільки моя совість чиста. Хлопчика ми без неї виховуємо. А тому Тому не візьмемо назад.