Вирішили ми з дружиною взяти дитину з ди тбудинку, але, як виявилося, все було не так просто, як нам здавалося…

Я повністю згоден з тим, що чужих дітей не буває, і не всім виходить наро дити своїх дітей, от і в мене з дружиною не виходило наро дити дитину.Пр облема була в моїй дружині, вона постійно ліkувалася, але все безрезультатно, але ми не впадали у відчай, прагнули цього, але ось друзі говорили нам, що потрібно відмовитися від цієї витівки, все одно у нас нічого не вийде.Було прикро також за те, що друзі влаштовували посиденьки, але нас не запрошували і говорили, що з нами нудно, тому що у нас немає дітей і нам нема про що розповідати.

Ми перестали спілкуватися з такими друзями, вирішили переглянути своє оточення і почали подумувати про те, щоб взяти дитину з ди тбудинку.Хоч як дивно, батьки прийняли цю новину дуже добре, навіть дали нам пораду, куди можна буде піти. Мій тато вже планував, що, якщо ми візьмемо хлопчика, чим вони займатимуться, а якщо захочемо дівчинку, то бабуся з нею няньчиться і балуватиме.І ось після того, як ми прийняли серйозне рішення, про нас згадали друзі і стали відмовляти від цієї ідеї, казали, що ми не знаємо, які у них були батьки, якою людиною він виросте.

Ми не стали їх слухати, поїхали до ди тбудинку і, коли побачили темношкірого хлопчика, то одразу подумали, що ми маємо його забрати, нам він сподобався своєю поведінкою і нас навіть не збентежило, що йому вже було 12 років.Мої батьки дуже зраділи, тато мій уже запланував з ним поїздку на рибалку, вони могли годинами сидіти та обговорювати футбол.Як добре, що ми ухвалили таке рішення і не відступили; ми зрозуміли, що діти – радість, незалежно від того, твоя дитина це чи чу жа. Зараз уже думаємо, що можна буде взяти з дитбудинку дівчинку, подарувати і їй щастя.