Всю свою молодість присвятила одній особі, і лише у 50 років я усвідомила, яку фатальну nомилку зробила

Я завжди жила так, як хотіла сама. Про сім’ю у свої молоді роки я взагалі не замислювалася. Щиро кажучи, я навіть не розуміла людей, які в юному віці заводять собі дітей.Чоловіки, я як зрозуміла, після весілля одразу починають на хабніти. Їм зовсім нач хати на бажання дружини, вони думаю, що раз вона дала згоду в РАГС-і, то тепер можна поводитися з нею як заманеться. І діти не такі вже квіти життя. Постійні сл ьози та соплі, більше того , їм увесь час щось потрібне від тебе.

Подивившись життя моїх заміжніх подруг, я зрозуміла, що сім’я — це дуже енерговитратне задоволення , потім не залишається ресурсів на себе кохану. Тому, коли чоловіки пропонували мені перейти на етап серйозних відносин , то я тут же зникала з їхнього життя .Мені подобалося жити одній і не від кого не залежати, ні перед ким не зв ітувати. Я kупувала дорогий одяг тільки для себе, відпочивала там, де мені хотілося, постійно ходила на побачення і просто жила на втіху.А потім почався час kар’єри. Я не боялася братися за тяжкі завдання, мене часто відправляли у від рядження, я почала більше заробляти.

І так я дожила до 50 років, а потім зрозуміла, що я зовсім одна.Батьків давно немає, сім’ї, чоловіка та дітей теж… мені було так самотньо у своїй величезній та дорогій квартирі.Я спустилася до кафе, поїсти морозиво. До мене підсів чоловік мого віку. Ми розмовляли, було так приємно з ним спілкуватися, наче споріднену душу знайшла.Через півроку ми з’їхалися, а зараз вирішили, що настав час взяти дитинку з дитячого будинку. Так ми й вчинили. Зараз у мене велика та щаслива сім’я.