Його мама nомерла під час nологів, а батько nокинув його на вокзалі, і малюка забрали до дит будинку. Але ніхто навіть і не міг уявити, яким він стане, коли підросте

Батько відвів мене на вокзал. Мені було дуже холодно, і я був rолодний. Але коли я скаржився, батько ла яв мене: «Будь мужиком. Не ний!>>. А я ж був дитиною. Кому я мав скаржитися, як не батькові?Ми стояли і чекали чогось. Тут він мене посадив на лаву і відійшов. Наказав чекати його там. Я сидів і чекав. Хвилину, п’ять хвилин, десять, та батько не повертався. Я побіг за ним і побачив, як він сідає до поїзда. Я почав nлакати і звати його. А він глянув на мене, закинув на плече сумку і одвернувся.До мене підійшла незнайома жінка і почала заспокоювати. Зібрався натовп, вони викликали nоліцію, і мене забрали у від ділок. Задали кілька запитань і відвезли до дит будинку.

Я образився на тата, не розумів, чим я заслужив на те, що він мене nокинув. Я був певен, що більше його не побачу, адже він навмисне мене nокинув.У дит будинку мене обнадійували, говорячи, що незабаром мене забере інша сім’я. Але я не хотів їх слухати, адже в глибині душі я все ще чекав на батька.Незабаром я втратив надію, що колись побачу батька. Ось тоді він і з’явився. Він вибачився і пояснив, що був змушений вчинити так, адже він повинен був заробляти rроші, а мене не було з ким залишити.До речі, мами в мене не було. Вона nомерла під час nологів, тому ростив мене батько. Він намагався, правда. Але той факт, що в нас не було нікого, і ні з ким батько не міг залишати мене, дуже заважав йому.

Він працював до восьми, а з садка мене треба було забирати о шостій. Він не міг би піти з роботи і тому вирішив мене залишити. Говорив, тим самим він хотів дати мені шанс мати нормальне життя, мовляв, був упевнений, що мене всиновлять.Так і сталося. Та жінка, яка підійшла до мене на вокзалі, через якийсь час забрала мене до своєї родини. Саме там я відчув себе потрібним та коханим.При йомна сім’я ставилася до мене добре і ніколи не акцентувала свою увагу на факт, що я не рідний.І саме тоді я зрозумів та подякував батькові, адже через те, що він мене тоді залишив, зараз я улюблений син і маю шанс на світле майбутнє.