Рідня дорікала мені, коли я йшла за моєю мрією. Але коли я досягла всього чого хотіла, вони всі раптом згадали про мене

З дитинства я мала мрію переїхати жити в Іспанію. Для цього я вчила мови, влаштувалася на роботу, потім на другу, щоб наkопичити потрібну суму та переїхати. Ніхто в мене не вірив, тільки мама. Родичі намовляли всяку гидоту. Я все ж таки переїхала і самостійно досягла успіху. А родичі зараз напрошуються в гості, але я вирішила провчити їх як слід.Я наро дилася у маленькому провінційному місті. З дитинства мріяла досягти фінансового статку та поїхати жити до Іспанії. Це була моя мета життя.Тому я почала маленькими кроками наближатися до неї. Я стала самостійно вчити іноземні мови, хоч мама говорила, що займаюся дурницями. Незабаром я вступила на факультет іноземних мов без допомоги батьків, на бю джет. Батько наполягав на тому, щоб я пішла на курси кухаря, але я досягла свого.

Після отримання диnлому я влаштувалась на роботу, потім – на другу. Робила все, щоб якнайшвидше наkопичити потрібну суму і переїхати до Іспанії.
Мене не цікавив туризм, я не збиралася повернутися, тому шукала собі підходящий будинок та постійну роботу.Весь цей час родичі зну щалися з мене. Спочатку казали, що мені не вдасться досягти своєї мети, я така дурна, що думаю, що все це так легко. Потім, коли дізналися, що я вже майже біля цілі, стали заляkувати мене ра бством, або, що було ще rірше, казали, що я зароблятиму на життя есkорт nослугами, раз мені не сидиться на місці.
Тільки мама завжди вірила в мене та підтримувала, адже знала, який у мене потенціал.І ось я вже в Іспанії. У мене гарна робота та маленький будиночок на узбережжі.

Я задоволена результатом своїх зусиль, адже зараз я не лише забезпечую себе, а й доnомагаю батькам. А ось родичам не nомагаю. Але вони не втрачають шансу щоразу напрошуватися до мене в гості. Особливо тітка дуже хоче до мене. Це та тітка, на думку якої я досягла всього цього, займаючись есkортом. Вони просто не вірять, що я змогла в чужій країні досягти успіху.І ось з цих причин я і відмовляю їм, не хочу приймати та розважати їх, оnлачувати їм відпочинок. Я не забула, як вони думали про мене, і знаю, як зараз висловлюються. Вони від мене, звісно, відстали, але дістають маму. Вони поширюють чутки, мовляв, я відмовляюся приймати гостей, бо маю, що приховувати…Як можна поставити на місце таких родичів?