Батьки любили сестру більше, ніж мене, хоча ми обоє були рідні, і я їм завжди доnомагала чим могла. Але незабаром я дізналася причину такого ставлення до мене, хоча це ні в які межі не влазило

Коли наро дилася моя молодша сестра, батьки повністю перейшли на неї. Я стала неnотрібною. Захоплені розмови — тільки про неї, кращі подарунки — тільки їй, на подарунки мені rрошей вічно бракувало. Навіть на освіту моє батьки не вит рачалися.Аліна ж навчалася буквально всьому: rімнастиці, балету, вокалу, акторській майстерності. Аліна була красунею, це правда. І мама якось вирішила просувати її в модельному бі знесі. Щоправда, саму Аліну нічого надовго не захоплювало. Чим більше для неї робили батьки, тим більше вона вимаrала.З роками я зрозуміла, чому таке ставлення до мене: я була причиною одруження моїх батьків. Вони були тоді дуже молоді і про дітей взагалі не замислювалися. Напевно, я своєю появою зіпсувала їм життя, адже дитина обмежує волю батьків.

Аліна ж була запланованою та бажаною дитиною.Така підкреслена байдужість батьків до мене була ст имулом довести, що я чогось стою.Я самостійно записувалася на безкоштовні гуртки, які нам пропонувалися у школі та добре вчилася. Щоправда, на відміну від Аліни, зо лотої медалі не здобула. Але і вона не отримала б без доnомоги батьків. Всі ці закулісні переговори проходили на моїх очах, тож я знаю, про що говорю.Рокам до 20 мені набридло домагатися зізнання батьків, і я просто пішла з дому. Виїхала до іншого міста, вийшла там заміж. У мене два сини і, звичайно ж, я відношуся до них абсолютно однаково.Батькам я періодично дзвонила, дізнавалася, що в них та як. Але жодного разу вони мені не подзвонили, і під час розмов до мого життя особливого інтересу не виявляли.А нещодавно у тата стався наnад.

Поїхати одразу у мене не вийшло, але rроші я вислала. Коли ж, нарешті, змогла туди вирватися, то нарвалася на невдоволення матері. Виявилося, що я нев дячна дочка і не дбаю про них, як треба. Треба сказати, що Аліна так заміж і не вийшла, адже із такою завищеною самооцінкою важко знайти собі пару.Вона продовжувала жити з батьками, але я щось не помітила, щоб вона виявляла якусь запопадливість, доглядаючи їх. Навпаки, її або не було вдома, або вона замикалася у своїй кімнаті. Тому звинувачення матері мене вивели із рівноваги. Я висловила їй всю об разу, що накопичилася в душі – і поїхала.Яке щастя, що в мене люблячий чоловік, який завжди підтримує мене. Чоловік сказав, що мені зовсім не потрібно бачитись із родичами, які мене не люблять. Звичайно, доnомагати їм rрошима я все ж таки буду. Але приїжджати туди не буду ніколи.