Сергій увійшов у купе, а там сиділа дама, спершу він її не впізнав і ще не знав, чим обернеться для нього ця зустріч.

Начальник лише вранці сказав, що ввечері Сергію треба вирушити у відрядження. Довелося весь день бігати, збирати необхідні документи, потім забігти додому, сказати дружині – зібрати його валізу.Помчав на вокзал, бо онлайн замовити квиток не вдалося. На касі сказали, що залишився лише один квиток у купе люкс, стоїть квиток відповідно. Але робити нема чого, довелося віддати багато грошей, бо це останній сьогоднішній поїзд, а завтра вранці вже треба бути на засіданні філії.Сергій купив квиток, забіг у поїзд і знайшов своє купе. Відчинив двері, а всередині сиділа його супутниця. Така строга жінка, приблизно такого ж віку. Вона сиділа в окулярах і тоненькій короткій сукні. У вухах дорогі сережки, на шиї золота підвіска.

Жінка пила чай і читала книгу, але як увійшов Сергій, вона різко подивилася на нього.-Добрий день, я ваш попутник.-Сергій? Це ти? А мене що, не впізнав?-Поліно, та невже, стільки років минуло?! (AL/K)Поліна підбігла до Сергія, обійняла його та поцілувала в щоку. Вона була його однокласницею та першим коханням.-А Ти мене не дізнався, що я так сильно постаріла, так?-Ні, Ти що. Виглядаєш просто шикарно, як у школі, найкрасивіша дівчинка у класі.-Та не перебільшуй.-Ти чого, я ж закоханий у тебе був із першого класу і до останнього дзвінка.-Так? І ти мені дуже подобався, тоді я думала, що тебе, крім книг, нічого не цікавить.Повисла довга пауза, кожен згадував минулі роки. А потім вони почали говорити про все на світі, так до 12-ї ночі.

Кожен розповів про свою сім’ю, але навіть цей факт не зміг зупинити їх, вони опинилися в обіймах один одного.На ранок Серьога швидко став одягатись, через одну станцію йому треба виходити.- Сергію, мені було дуже добре з тобою … але нам, напевно, більше не варто бачитися, тому що у нас своїм сім’ї.Вибір був очевидний, на одній чаші терезів сім’я, з якою вони прожили більшу частину свого життя, а на другій — швидкоплинна зустріч у поїзді та перше дитяче кохання.-Ти маєш рацію, Поліна. Найкраще залишити все в минулому.Так вони і розійшлися, так само різко, як і зустрілися через 20 років.