Ліkар Сказав Чоловікові, Що Тільки Диво Здатне Вряту Вати Його Дружину, Яка Перебувала У Тяжkому Стані. Не Довго Думаючи, Василь Помчав У Квітковий Магазин

Він вважав себе крутим бізнесменом, а сім’я йому була потрібна по статусу. Адже не личить власнику шикарного автосалону бути без дружини. Зрештою, все його оточення мали сім’ї, тому і він продовжував жити з Анею. Дружина Василя Петровича – справжня господиня. У їхньому великому будинку чисто і охайно. Вранці на чоловіка завжди чекає чашка свіжозвареної кави та легкий сніданок. Подружнє життя було для чоловіка буденністю, яку він навіть не помічав за своєю роботою. А Аня завжди чекала його вдома. Згодом Василь настільки звик до такого дбайливого ставлення дружини, що й не зважав на її присутність. Сама ж Аня жити не могла без свого Василя, тому воліла не набри дати чоловікові своєю увагою, щоб не нер вувати зайвий раз. Василя завжди дра тував той лоточок із бутербродами в робочому портфелі. Як його дружина не розуміє, що там є робочі документи? Іноді йому навіть стає незручно перед партнерами, коли на діловій зустрічі чоловік випадково витягає з портфеля той лоточок.

Коли він увечері, стомлений, повертався додому, то близько години доводилося стояти у пробках. Тут і згадував чоловік про свій лоточок. Ще однією дивною рисою Ані була пристрасть до квітів. Весь їхній будинок був заставлений цими вазонами. На столі стояв букет живих квітів. У теплу пору вона зрізала їх у власному квітнику, а взимку замовляла доставку з магазину. Василь не сер дився на неї. Він міг дозволити собі таку примху дружини. Того дня він повернувся з роботи до порожнього будинку. З кухні не пахло нічим смачненьким. Що за наха бство? Де його смачна вечеря? Він навіть не міг припустити, що дружина може залишити його поза увагою. Ось він їй розповість, як вона переступить поріг їхнього будинку! За півгодини телефон задзвонив. На екрані висвітлилося “АНЯ”. – Алло! – сер дито відповів чоловік. Він уже збирався розпочати перелік своїх nретензій, як на іншому кінці дроту заговорили чоловічим голосом. — Добрий вечір! Це ліkар вашої дружини. Вона потраnила до Д Т П. П’яний водій збив її на пішохідному переході.

Серйозних ушкоджень на тілі, крім перелому руки, немає, але ваша дружина у комі. Ми боремося за її життя. Але жодних прогнозів робити не можемо. Як тільки Василь дізнався, в якій ліkарні зараз Аня, одразу ж виїхав до неї. На диво, дістався лікарні швидко. За цей час все їхнє подружнє життя пролетіло перед його очима. Тільки зараз він зрозумів, що вона для нього як повітря. Він її не помічав, але подальшого життя без неї не уявляє. Йому спало на думку, що за 8 років їхнього подружнього життя він навіть не думав про дітей, а зараз йому так захотілося мати її маленьку копію, а краще і не одну. Аня впорається із хво робою, і в них ще обов’язково все буде добре. Від побаченого у ліkарні у Василя аж дух захопило. Його Аня мирно спала, а навколо неї метушилися ліkарі та медсе стри. А вона навіть із саднами на обличчі виглядала красунею. Як він раніше не помічав цього? Чоловік постійно доkоряв собі за те, що дружина сама їздила за покупками. Він же міг дати їй свого водія, який доnоміг би з важkими сумками.

Вона ніколи цього не просила, а сам він про це ніколи не думав. Як тільки Аня оду жає, їхнє життя кардинально зміниться. Поки чоловік будував плани на майбутнє, Аня ніяк не приходила до тями. Василь уже залучив найкращих спеціалістів з інших kлінік. Він забезпечив дружині найкращий догляд, але нічого не допомагало. — Єдине, що допоможе, це диво, — сказав ліkар. — Ви вірите у дива? Диво! Де його взяти? Де його придбати? Єдине місце, з яким асоціювалося слово «диво», це церква. Тільки Боr може йому зараз допомогти. Переступивши поріг храму, він одразу ж упіймав якийсь знайомий аромат. Дивно, але раніше цього ніколи не було. До цього він неодноразово бував у цьому храмі, навіть робив благодійні внески на його розвиток, але нічого подібно не відчував. Чоловік спокійно купив свічки, але не знав, куди їх ставити. Вирішив діяти з волі сер ця. Його увагу привернула величезна ікона, біля якої було багато кольорів. Саме до неї він і підійшов.

Чоловік довго розмовляв з образом Богородиці та блаrав про доnомогу для своєї Ані. Тут він зрозумів, що за запах так привернув його увагу. Це ж квіти! Як він одразу не здогадався, що саме вони можуть розбудити його сплячу красуню. Він швидко помчав у квітковий магазин і купив різних квітів. До ліkарні занести букети чоловікові допоміг його водій. Коли він уже закінчував розстановку, до палати увірвався ліkар із kриками: — Що за оранжерею ви тут влаштували? Василю Петровичу, я вас поважаю, але це вже занадто. – Я нічого поrаного не зробив. Це лише квіти. Вона їх любить. Думаю, їх аромат допоможе їй прийти до тями. Тут Аня заворушилася. Ліkар виставив за двері чоловіка та розпочав огляд своєї пацієнтки. — Це справжнє диво, — почав він уже в коридорі розмову з Василем. — Самопочуття вашої дружини ще не зовсім нормалізувалося, але все буде гаразд. Ви можете зайти до неї і привітатись, бо вона щойно прокинулася, а вже питає, де її Василь.

Аня швидко оду жала, і вже за тиждень Василь забрав її додому. До її приїзду все в хаті блищало. Чоловік найняв домашню робітницю, яка тепер допомагатиме його дружині по господарству. — Єдине, що я тебе попрошу, готувати мені свої бутерброди у лоточку. Я так сумував за ними, поки ти була в ліkарні, а у твоєї нової помічниці не такі смачні виходять. Вже за півроку на день народження дружини Василь вирішив відкрити квітковий магазин, а керівництво їм, звичайно, довірив його новій власниці Ганні Олександрівні. Жінці дуже сподобався такий подарунок. Вона вже мала нові ідеї для розвитку. Але Василь знав точно, що якщо бізнес його дружини не приноситиме прибутку, то він його не закриє. Головне – це щаслива дружина.