Лише півроку після весілля я вже привчила багато до чого Олега. За це я дуже вдячна своїй свекрусі. Справа в тому, що вона дала мудру пораду в найпотрібніший момент.

Зараз у мене в сім’ї все добре, і за це я дуже вдячна своїй свекрусі. Вона вчасно мені дала мудру пораду. Ми з Олегом тоді були одружені лише півроку, але я тоді його вже привчила до того, що все по дому робила сама.Ми обидва із села, взагалі так заведено в сім’ях навіть у тому випадку, коли обидва в сім’ї працюють. Ми майже одночасно з роботи поверталися, тільки я починала готувати вечерю, прати, гладити, а Олег вмивав руки, їв вечерю і лягав на диван.

Навіть налити тарілку готового супу сам собі відмовлявся, аргументуючи це тим, що втомився. Якось ми до села до його мами приїхали, тоді до неї ще сім’я її доньки приїхала. Єлизавета Іванівна тоді вже стара була, з паличкою ходила.Їй було важко справи по дому робити, але вона все одно робила, адже більше нема кому, чоловік їй зовсім не допомагав. Я за ті три дні, що ми жили, дуже замоталася. Постійно була на ногах, постійно доглядала за всіма. І ось покликала мене якось свекруха набік і каже:

-Катя, Ти дарма за ним так бігаєш. Я помилилася якось по молодості , дурості, сина та чоловіка розбавила. Але якщо ти йому в усьому будеш прислужувати, то до кінця життя доведеться, не буде тобі щастя! Адже він не маленький уже, Кать, може і сам собі налити суп і прибрати зі столу.Я зрозуміла, що Єлизавета Іванівна має рацію. Процес перевиховання пройшов не зовсім гладко, були і образи, і невдоволення, але навчився деякої самостійності. Зараз у мене клопоту трохи менше.