Мені завжди було цікаво, чому ж сусідка сидить тільки з онукою, а з онуками – ніколи. Днями вона відкрила мені свою тає мницю…

Моя близька подруга, за сумісництвом і сусідка, одна виховала двох доньок. Зараз у кожної своя сім’я. Старша вийшла заміж за шкільного друга і народила йому синів-близнюків, а молодша розлучилася через два роки і залишилася одна з маленькою дочкою. Моя сусідка у всьому допомагає розведеній дочці, адже у старшої хоча б є чоловік. Бабуся піклується про внучку, водить її на заняття, забирає після школи і проводить з нею все літо, поки дочка працює. Я багато разів бачила цю маленьку дівчинку — копію своєї бабусі.

У них навіть схожі характери Буває, з вікна бачу, як бабуся з онукою сидять на лавці, у них там свій всесвіт. Дівчинка просить показати, як правильно в’язати одяг для ляльки, а мудра бабуся терпляче вчить її. Одного разу ми говорили про усяке і дійшли до наших онуків. Я сказала, що дуже люблю дочку свого сина, але хотілося б попанькатися і з онуком. Я не очікувала почути такого від подруги(An/K). Вона сказала, що від хлопчиків одні проблеми і, на жаль, у неї є онуки. Я здивувалася, бо раніше ніколи не бачила цих хлопців, а вони, виявляється, вже дорослі ходять до школи.

Подруга пояснила, що ніколи не сидить з онуками. Минулого літа старша дочка благала мати взяти хлопчиків з собою у відпустку на море, але сусідка відмовилася, адже на пляжі хлопчики будуть бігати, битися, заходити у воду без дозволу. Замість них вона взяла внучку і провела з нею відмінний час, мовляв, дівчинка слухняна, з нею завжди є, про що поговорити. За словами сусідки, я зрозуміла, що вона ненавидить своїх онуків, і взагалі всіх представників чоловічої статі. З-за того, що сталося старша дочка з нею не спілкується, і я добре її розумію. Як можна так вчинити з рідними людьми?