У день весілля, ми всі чекали, коли сестра вийде з кімнати в шикарній сукні. Але коли побачили, що вона одягла, ми не повірили своїм очам.

У дитинстві ми з сестрой завжди любили грати в наречених. Заколювали тюль на голови і грали, ніби за нами йдуть наречені, а ми вибираємо їх собі. Так як я старша сестра, я завжди обирала короля, а сестра його порадника або просто підлеглого. Вона ображалася іноді, звичайно, але що поробиш…Виросли ми і наші ігри стали реальними. Я вийшла заміж, коли сестра ще вчилася в універі. У нас з чоловіком все було шикарно: лімузин, жива музика, самий розкішний ресторан міста, дорога сукню з фатою ручної роботи…Словом, шик-шик. Я знала, що сестрі пощастить менше, адже таких, як мій чоловік дуже мало. До своїх 30 років у нього вже була своя квартира, машина і бізнес.

Він затримувався на роботі днями, але зате заробляв відповідно… загалом, я вибрала короля.А сестра пізніше – підлеглого. Вона обрала собі в чоловіки кухаря. Простого хлопця, з вигляду красивого, але перспективою там і не пахло до речі… навіть мама скаржилася на це.Весілля вони зіграли дивне. Ніякого поспіху і хвилювання не було. Сестра вийшла до нареченого в простому білому платті, в сандалях та з вінком із живих квітів на голові. В руках вона тримала букет ромашок, і так йому раділа… а на мої троянди навіть уваги не звернула…Загалом, розписалися вони і ми поїхали в саме місце проведення торжества – в шатро. Так, не заперечую, це виглядало мило, але особливих прикрас там не було – одні польові квіти.

До речі, живої музики на весіллі теж не було – стояли колонки, а народ відплясував не по-дитячому. Всю їжу на торжестві приготували наречений з його друзями-кухарями. Було смачно, але думаю, наречений міг би розщедритися на кухаря і відпочити перед своїм днем.Так само на весіллі я сиділа і нила, мовляв мені це не подобається, те не подобається, а насправді з часом я навіть почала заздрити сестрі. Я весь день сиджу вдома. Ну приготую чого-небудь, пограю з дітьми… а далі що? Наше життя перетворилося на рутину, а сестра з чоловіком радіють кожній дрібниці, часто їдуть з його колегами на різні фестивалі, влаштовують пікніки.
Я починаю підозрювати, що я не зовсім короля вибрала…