Чоловік піклується про мене, він переживає, але у мене немає часу. Він вирішив дати мені урок. Я не могла чинити опір і в підсумку ми поїхали на море.

Я прийшла з роботи дуже втомленою. Вдома мене вже чекав чоловік, навіть вечерю розігрів і на стіл все поставив. Я сіла і стала наминати їжу, поки Коля дивився на мене. — Сильно втомилася? — Так, дуже. Ще й Костя лікарняний взяв, доводиться за нього ще працювати, часу на обід зовсім не залишається. Після вечері я звалилася на ліжко без сил. Мені хотілося скоріше заснути, але тут прийшов Коля і став питати мене(AL / V)- Ти поговорила з начальником про звільнення? — Коль, зараз правда не час… — Ну, що значить «не час»?

Ти себе бачила, останній місяць не живеш, а просто виживаєш. Приходиш з роботи і відразу спати, ти жити-то коли збираєшся? — Я не можу кинути фірму у важкий період. У нас ще Світлана в декрет пішла, ми за планами нічого не встигаємо, так що я не можу зараз просто так звільнитися. Коля піклується про мене, він переживає, і я це розумію, але нічого не можу зробити зараз. Тим більше сам начальник мені сказав, що звільнитися я завжди встигну, але краще зараз пару місяців допрацювати. — А чого хочеться тобі прямо зараз? — запитав Коля.
— Мені? Так, нічого, спати хочу.

І при чому тут я і мої бажання? Я-остання буква в алфавіті. — Це хто тобі таке сказав, що «Я-останнє», це якесь знецінення самої себе.- Не пам’ятаю, може в школі або батьки. — Ось саме, батьки і вчителі в голову тобі впровадили, що про себе потрібно думати в останній момент. Зараз теж саме робить твій начальник. Але ти живеш не для них, а для себе. — Так … напевно, ти маєш рацію. — Так якщо правий, то значить тобі потрібен відпочинок, а ми можемо поїхати з тобою на море. — Ну добре, може варто поставити своє «Я» на перше місце.