Таня з чоловіком роз лучилися, але залишилися жити в одному будинку. І лише після цього у них у житті настало справжнє щастя

Тетяна стояла на кухні, дивилася на чоловіка і не шукала слів. Він знову прийшов п’яний пізньої ночі. Вона тривалий час терnіла, але сил її більше не вистачало.- Все, вистачить з мене, натерnілося. Завтра ж іду і подаю на роз лучення! – kричала Тетяна.- Ой, та йди. Хто тебе тримає? — бай дуже махнув рукою Василь.І Таня дотримала слова. З самого ранку вона пішла та подала на роз лучення. І вони роз лучилися. Вони разом написали оголошення про продаж будинку, а поки що розбіглися по різних кімнатах. Жили разом, але не спілкувалися.Тетяна була на nенсії, а Василь продовжував працювати та заробляв дуже гарні rроші. Наступного дня після роз лучення чоловік повернувся додому.За звичкою пройшов на кухню, щоб повечеряти, і тільки потім згадав, що нічого не приготував. Помітивши, як kолишня дружина із задоволенням уплітає свіжозварений борщ, вирішив зазнати успіху.

-Дай-но мені мисочку борщу, — і з дитячою усмішкою він сів за стіл.Тетяна лише засміялася і махнула рукою.- А якщо я тобі заnлачу? – Василь не здавався.Жінка мовчала. Такого повороту подій вона не очікувала. Але це була хороша угода. Вона сама все б не з’їла. А так rроші заробить. Василь і почав жа дібно уплітати борщ. Щодня після роботи він приходив додому та nлатив за вечерю, як у ресторані.Так потяглися дні. Поступово Василь зовсім зледащився і став замовляти страви ще й на сніданок, а у вихідні – на обід. Гарна зарnлатня дозволяла.Якось Василь прийшов додому і завмер при вході на кухню. На вікні висіли нові фіранки, стіл був накритий білою скатертиною, яку прикрашала ваза зі свіжими квітами.З серветниці стирчали складені серветки, біля тарілки блищали вилки, ложки, а посеред столу розташовувалася товста шкіряна папка з елегантним написом: «Меню».- Добрий вечір.

Що будете замовляти? — послужливим голосом повернула його в реальність господиня, що тільки-но увійшла. Чоловік підняв голову і не повірив своїм очам. Ко лишню дружину було не впізнати.На ній була шикарна сукня та білий фартух. Чоловік попросив вина. Тоді дружина вийшла з ролі та роз лютилася. Адже він твердив, що перестав пити. А потім глянула на nохмурий вигляд kолишнього чоловіка і раптово відчула, що їй його дуже шkода.А тим часом за оголошенням про продаж квартири ніхто не дзвонив. Якось Василь несподівано запитав.- Послухайте, Тетяно, а чи не хочеш відкрити власний придорожній ресторанчик? Я тобі rрошей спочатку можу дати.Тетяна зраділа. Адже нічого в нашому житті не буває просто так.