Дві подруги надійшли до того ж технікуму. Там вони закохалися в одного хлопця. Спочатку жодна з них не хотіла визнавати себе в цьому, але потім усе змінилося.

Іра та Марія майже не роз лучалися. Вони часто ходили один до одного у гості. Мама Іри дуже добре ставилася до подруги доньки, жа ліла її, намагалася щоразу пригощати її різними ласощами.Але , незважаючи на те, що Марія з бабусею жили дуже сkромно, бабуся намагалася ні в чому не відмовляти внучці. Вона kупувала їй книжки, альбоми, її улюблені ігри та солодощі.Адже дівчинка була винна, що так склалася її доля.Мама Іри дарувала Марії гарні сукні — іноді нові, а іноді давала доношувати за Ірочкою, але Марію це анітрохи не kоробило, вона щиро прив’язалася до цих добрих і великодушних людей.

Та й бабуся намагалася не залишатися у борrу: то тортик спече, то печиво для Ірочки та її сім’ї.Пролетіли роки, дівчатка виросли і надійшли в той самий технікум. У технікумі разом із ними навчався Ігор, у якого обидві дівчини й закохалися. Спочатку жодна з них не хотіла визнавати себе в цьому, але згодом довелося.Вони потоваришували, разом ходили на різні вечірки та танці. Ігор ніяк не міг визначитися, хто ж із них йому більше подобається. Але потихеньку все стало на свої місця: він почав запрошувати Ірочку в кіно, у кафе – поїсти морозива.

Іра дуже переживала, що Марії буде бо ляче, і що стосунки з Ігорем можуть зав адити їхній дружбі. Але Марія сказала їй, що дуже рада за них із Ігорем, і бажає їм щастя.За рік закохані одружилися. На весіллі Марія познайомилася з братом Ігоря, і незабаром було зіграно друге весілля. Дівчатка створили свої сім’ї та поріднилися.