Мама Свєти все твердила, що су ує за онуками, а коли дівчина повідомила батькам, що погостює у них небагато, ті повели себе занадто дивно

Світлана з чоловіком і дворічним сином переїхали зі свого міста до столиці чотири роки тому. Так як столичної прописки у них не було, то і влаштувати сина в дитсадок не вийшло. Жінка сиділа з сином, а чоловік працював. Прописки столичної немає, а через те, що господарі не бажали реєструвати дитину, то і реєстрації так само немає. Навіть квартиру вдалося зняти насилу. Як з’ясувалося здати квартиру сім’ї з дитиною столичні рантьє так само особливо не прагнуть.- Ви там як друrосортні живете. Ніяких nрав не маєте, — зітхає мати Світлани, коли спілкуються по скайпу. — Тут у вас і своя квартира була, друзі, рідня. Робота.

— Робота і тут є. І nлатять набагато більше. — Відповідає дочка.- Ну да, ну да. І витрати теж набагато більше, — парирує мама. — І онуків ми роками не бачимо.Тут Марина Петрівна (K/V), звичайно, права. Від їхнього міста до столиці швидкісний потяг їде добу. На вихідні не поїдеш. А тут два роки не вдавалося поїхати. Рік тому пандемія не дала можливості поїхати до батьків, торік влітку Світлана була на зносинах, тому й їхати не ризикнула. Так що бабуся з дідусем старшого онука вже не бачили два з половиною роки, а молодшеньку не бачили взагалі. Ні, звичайно, по скайпу бачили. Але хіба це те?

У березні Світлані знадобилося поїхати до батьків, виправити деякі документи. Вона подзвонила мамі, щоб попередити, мовляв везу до вас онуків на тиждень. Думала порадувати батьків. Але, на думку Світлани, її мама з татом повелися неадеkватно.- Ми, звичайно, мріємо побачити внучат. Але не зараз, а влітку. Ми на роботі, ви вдома будете сидіти одні. А тут ще похолодання обіцяли. І як ти одна з двома дітьми доїдеш…Ну раз не хочуть, то вони і не поїдуть.Світлана не може зрозуміти: чи то батьки так проявляють свою турботу, чи то вони таким чином дали зрозуміти, що дочка — «відрізаний шмат»?