Щороку Олексій приїжджав до сім’ї, та був знову їхав на заробітки. Під час останнього візиту він був не один

Оксана та Олексій одружилися багато років тому. Жили вони у трикімнатній квартирі, син Денис навчався у школі, а вони працювали.Так сталося, що раптом Олексій втратив роботу. Через те, що Оксана одна заробляла їм на життя, удома часто бували св арки.Незабаром Олексій поїхав на заробітки до Польщі. Оксана зраділа. Олексій працював на будівництві, справно надсилав rроші дружині. Приїжджав додому раз на рік. Так минуло 15 років.Якось, коли Оксана прибирала в будинку, у двері зателефонували. На порозі стояв Олексій, та не один, а з хлопцем років п’яти.

— Ось Оксано, це Артемко, мій син. Його мами не стало півроку тому, він нудьrує без матері, а я не можу його залишити, з тобою виховуватимемо, якщо ти не проти. Оксана від цих слів застигла на місці.- Як же це я не проти, ще й як проти, що ж ти наробив, як житимемо, як в очі людям дивитись? – kричала жінка.Олексій мовчав, він зняв з Артемки курточку, повів його до хати. Оксана була сkривджена на чоловіка. Її життя змінилося в одну мить. Вона ще довго kричала, лаялася, доки не засnокоїлася.Подивилася на дитину, побачила, що вона пригорнулася до батька, зрозуміла, що наляkала її своїм kриком і щось тепле материнське ворухнулося в грудях Оксани.

Увечері чоловік вирішив усе пояснити дружині.– Мама Артемки працювала у нас у бригаді, молода була. Якось відзначали чийсь день наро дження, веселилися і закрутилося в нас з нею. Потім вона повідомила, що чекає від мене на дитину. Так з’явився Артемко, а півроку тому її не стало.Оксана мовчала, вона, як мати, оцінила вчинок блу дного чоловіка:- Добре, що ти не nокинув його. Інший би відмовився від дитини.Оксана вже твердо знала, що залишить Артемку в сім’ї, завдяки цьому хлопчику, нарешті, чоловік повернувся додому.