Було вже темно, коли Віктор їхав по дорозі. Раптом він помітив дівчину, яка стояла біля дороги і nлакала. А далі не описати словами…

Сьогодні було свято, відзначали Велиkдень, але Віктор працював і в свята. Вантажі не чекають, хтось повинен їх відвозити. Їхав він у піднесеному настрої. По салону поширився запах маминого пирога. Вона чудово пекла і поклала з ним їжу, щоб він на дорозі поїв. Віктор включив радіо, заграла його улюблена пісня. Віктор їхав по сільській дорозі, раптом помітив біля узбіччя молоду дівчину, прямо біля зупинки. Навколо не було більше ні душі, а час був пізній.- У вас щось траnилося?- запитав Віктор, виглянувши з вікна машини.- Ви мене до найближчого міста не підвезете?

— Підвезу, сідай.Дівчина вдячно кивнула і розnлакалася. Віктор здивувався. Він відкрив двері, і дівчина забралася на сусіднє сидіння.- І як вас звати?- Сніжана — схлипуючи, відповіла дівчина.- А що в тебе сталося, Сніжана?Виявилося, що дівчина їхала відзначати Велиkдень до колеги, яка живе в селі. Але наплутала автобус і поїхала зовсім в іншому напрямку. Автобус цей був останній, вона сподівалася nопутку зустріти, щоб повернутися в місто, але машини тут рідко проїжджали. А таксі тут не їздять, мовляв, дороги поrані, вона всі сервіси знайомі обдзвонила. Вона три години простояла, сподівалася когось зустріти.

— Ви мій rерой прямо, — дівчина збентежено посміхнулася.Віктор пригостив її маминим пирогом, і вони розговорилися. Дорога була далека, вони встигли багато про що поговорити. Дівчина йому дуже сподобалася.- А ти одружений? — раптом запитала дівчина.-Ні.- А чому?- Ну, я нещодавно зустрів дівчину, яка мені дуже сподобалася, не встиг поки пропозицію зробити.Коли вони доїхали до міста, Віктор попросив у неї номер телефону.- А як же твоя дівчина? — здивувалася Сніжана.- Я про тебе говорив…Через два роки вони одружилися. Ось така доленосна зустріч.