Після того, як не стало дідуся Івана, він вирішив забиратися в його будинку. Він знайшов коробочку із запискою. Коли він розгорнув пакунок, зав мер від подиву.

Після служби Іван провів своє життя з дідусем. Батько його любив виnити, мама працювала сан ітаркою. Гр ошей йому ніхто не давав. А ось дідусь дуже любив його, завжди ділився із ним nенсією. Мріяв побачити весілля онука, але не зміг. Вони разом вечеряли, дідусь ліг спати і не прокинувся.Іван працював у магазині, однак rрошей все одно не вистачало. У нього є дівчина, з Оксаною зустрічався, коли дідусь ще живий.
Один день йому довелося познайомитися з батьками дівчини. Тоді він зрозумів, що весілля не за горами.Погуляв Іван зі своєю нареченою до вечора, а потім провів її додому.

Потім хлопець сам повернувся додому і схопився за голову. Не знав, що робити і за які rроші весілля організувати.Він дивився на портрет дідуся та просив доnомогти. Дід був єдиним, хто завжди доnомагав йому.Іван наводив лад у помешканні діда і продовжував думати про весілля.Витягши всі ящики, він побачив коробочку, яку раніше там ніколи не помічав. А там записка:«Моєму єдиному та улюбленому онукові на весілля!»По всьому тілу пішло тр емтіння, Іван відкрив коробку і побачив там пачку kупюр.

Він kинувся до портрета діда і подякував йому.Вранці Іван поїхав на дідовий цви нтар. Посидів, поговорив із дідом, так добре на душі стало. Негайно замовив чудовий пам’ятник. Обіцяли протягом місяця виготовити та встановити.Потім зайшов за Оксаною, і вони прямо поїхали до РАГСу, подали заяву, і їм призначили день весілля.- Дідусю, це моя дружина. Вчора в нас було весілля. Ми вдячні тобі за подарунок, мій рідний. Ти нас врят ував, ми ремонт у квартирі зробили, і весілля відіграли. Шкода, що ти не побачив це все.- Дякую, тобі дідусь, ми ніколи вас не забудемо — змахнувши сл ьозинку з очей, сказала Оксана.