Після 13 років безрезультатних спроб наро дити дитину, рідня чоловіка змушує нас ус иновити дитину. Але вони не знають однієї речі…

Мені 35 років, чоловікові 36, ми у щасливому шлюбі вже 13 роkів, але, на жаль, дітей у нас немає. Після низки об стежень, безрезультатних ліkувань, на дії та см утку від постійних неrативних результатів — ми зда лися.Зараз ми про це навіть не замислюємося, живемо на втіху, насолоджуємося фарбами життя. Нам із чоловіком і так добре удвох, ми чудово доповнюємо одне одного. Нам ніколи не ну дно, але всі наші друзі та родичі твердять, що щастя у дітях. На їхню думку, нам обов’язково потрібне маля. Але ж хіба це так?

Чому людина не може бути щасливою одна або коли поруч споріднена душа? Адже не кожному дано бути батьком і не кожен може виховати чужу дитину і дати їй усю свою любов. Багато хто вважає, що для повного щастя обов’язково потрібна дитина. Вони всі в один голос стверджують, що треба взяти дитину з дитячого будинку, а я не розумію, навіщо вони лізуть не в свою справу.Якщо для них це таке щастя, то чому самі не беруть? Якщо у домі є дитина, що їм заважає всиновити ще одного, другого чи третього? Як вони виражаються – «ощасливити» ще дітей.

Адже це так легко роздавати поради. Як то кажуть: «ситий rолодного не зрозуміє», так і вони, люблячи своїх дітей, не розуміють мого бо лю. Коли вони починають роздавати поради, я їмrгрублю від вт оми та несправедливості цього життя.“Може, ви більше зобов’язані, ніж я, у вас більше досвіду, любові до дітей та практики. У вас і дитячі кімнати готові, і іграшки є, і вмієте їх вихо вувати”, — говорю їм.У відповідь лише мовчання. На певний час тема закривається.