Останні 10 років свого життя я живу мріями про те, щоб стати бабусею. Але за онуками я спостерігаю лише через екран телефону.

Коли мій син тільки привів додому свою дівчину знайомити зі мною, я була на сьомому небі від радості, так як син відразу ж став в моїх очах чоловіком, а поява невістки означало, що і внучат залишалося чекати недовго. Я не хотіла багато турбувати пару дрібними побутовими питаннями, а особливо після весілля, але нагадування скоріше мені наро дити внучат зайвим не було б, я вважала.І ось, після весілля пройшло 3 місяці, а мені таку новину повідомили, невістка-то була ваrітна!

Ось тоді я по-справжньому була щаслива. Я відчула, що головні мі сії в моєму житті виконані. З самого 18-річчя мого сина так і думала про те, як я буду з онуками няньчитися. Ох, знали б ви, як довго я чекала цього моменту.В результаті невістка наро дила хлопчиків-близнюків. У перші кілька днів вона сама просила Мене та інших родичів не турбувати їх. І ми її розуміли-після nологів їй потрібен був тотальний спокій.

Минув місяць. Невістка все ще не хоче представити мене онукам. Я почекала ще тиждень, і ще, і ще… невістка все говорила, що їй з дітьми потрібні спокій і тиша. А я ж не така галаслива і активна, мені аби онуків на руках потримати… Поговорила я з сином, а він сказав(Ev/V) що дружина і своїх батьків не допускає близько до дитини. Значить причина була не в мені зовсім.

Невістка або идує, боїться, що зар азимо чим-небудь, або я не знаю… гаразд, це зрозуміло, маленькі діти, вони такі, іму нітету особливого немає, просто від одного чиха можуть зах воріти. Але ось так rрубо теж не можна тримати рідних на відстані. Ми ж теж хочемо побачити онуків, пограти з ними, посюсюкатися… я вже бо юся, що невістка нас, родичів, і на свята онуків запрошувати не буде…