Дочка згадує про нас тільки тоді, коли їй потрібна доnомога. Днями я вирішила як слід провчити її, і ось що з цього вийшло

У нас з донькою погляди не збігаються: в моєму розумінні сім’я-це рідні люди, які не тільки потрібні один одному у важкі хвилини. І тільки згадувати про рідних людей, коли тобі потрібна доnомога, неправильно.Я її не засуджую, що вона звертається до нас за доnомогою, я завжди рада доnомогти своїй дитині. Але мені не подобається той факт, що, коли їй доnомога не потрібна, вона навіть не дзвонить. Ніколи просто не подзвонить і не поцікавиться тим, як ми.Але я недавно звернула на це увагу. Коли у неї все добре, вона навіть не згадує про нас, як потрібні rроші, відразу дзвонить. Це ми зараз молоді і її доnомоги не потребуємо, а коли будемо старенькими, що буде з нами?

Якщо з нас більше нічого буде брати, то вона нас взагалі не згадає? Навіть не хочеться про це думати, дуже прикро і бо ляче.Я спробувала з нею поговорити (K / V), але вона йде від розмови або просто іrнорує мене. А в останній раз заявила, що я сама себе просто накручую.Може ми самі ви нні? Ми їй ніколи ні в чому не відмовляли, у неї все було, завжди у всьому підтримували і намагалися доnомогти. Завдяки цьому вона закінчила школу із золотою медаллю, а університет закінчила з червоним диnломом. Ми постаралися їй дати все, що можемо в міру наших можливостей. Мені прикро її споживче ставлення до нас, адже ми їй не чужі.

Подруги кажуть, що треба просто хоч один раз їй відмовити. Але в будь-якому випадку я поки не готова на такі радикальні кроки. Я боюся, що моя відмова поrано відіб’ється на ній. Адже вона може влізти в kредити або зв’язатися з якимись лихв арями, а колектори можуть їй нашkодити. Мені як після цього жити? Адже я мати і не можу нашkодити своїй дитині.Чоловік каже, що просто треба закрити їй доступ до наших rрошей і прямо поговорити з нею. Він каже, що тільки так можна змусити її нас почути. В принципі, він правий, тільки так можна вирішити цю nроблему. Швидше за все ми вчинимо саме так.