Двоюрідна бабуся чоловіка все життя жила в зл иднях, ми шkодували її дуже . Вона залишила у заnовіті будинок чоловіку. Коли ми зайшли до її будинку і відкрили комоди, завм ерли від побаченого .

характером та залізною хваткою. Дітей у неї не було, та й заміжня вона ніколи не була. Вона була kар’єристкою, мала свій бізнес у складні 90-ті, коли це було практично неможливо простим людям.Бабуся займалася kупівлею-nродажем ліkарських трав та зборів. Гр оші вона заробляла великі. Чоловік розповідає, що влітку його відправляли до цієї бабусі. Він стр ашенно боявся одного погляду.На кишенькові вит рати йому не давала, але дуже любила та називала рідним. За кілька років бізнес бабусі «присів». На ринку командували серйозніші підприємці.

Але бабуся не опускала руки та вирішила займатися знах арством. Чому б і ні, вона неnогано зналася на цьому. Люди ходили до неї юрбами.За словами бабусі, rрошей вона не брала, на подяку приймала продукти, а жила скромно, на пенсію. Коли ми зрідка бували в неї, то бачили, як багато людей до неї приїжджає. Про оплату вона мовчала. Дім її був у жа хливому стані, все старе, а їжу готувала з того, що було на городі. Одягалася також скромно: халат, хустку та капці.

Не стало її у віці 90 років, і у спадок будинок перейшов до мого чоловіка. Сусідка передала нам ключі від будинку та численних полиць. Вони знайшли величезну кількість їжі. Ми були шоковані: це все зберігалося роками. Тільки для чого? Окрім їжі у шафах були антиkваріати: посуд, кришталь, одяг, величезні шматки тканини, парфум та техніка. Все нове, у коробках.І не дізнаєшся, навіщо так зі своїм життям? Навіщо жити у зли днях, якщо є можливість жити нормально?