Я не знала , як прийняти дітей чоловіка, але й сама наро дити своїх дітей не можу. Ситуація не дала мені спокою, і я вирішила за порадою йти до матері.

Я не рідна дочка своєї матері. Спочатку нам з нею дуже складно було порозумітися. Але це сталося спонтанно, і ми швидко наблизилися.До цього я звинувачувала свою матір у тому, що вона не могла до мене ставитися як до рідної дитини. Але ніколи не думала, що опинюся в подібній ситуації.Так вийшло, що мій чоловік має дітей. Я не хочу присвятити своє життя чужим дітям, але сама наро дити також не можу. Мені завжди здавалося, що його діти лише зруйнують наші стосунки. Я хочу жити із своїм чоловіком, але без його дітей.

Щоб впоратися з почуттям невизначеності, я вирішила (M/K) піти до свого nсихолога. Мені здалося, що це найкраще рішення у цій ситуації.Але, на жаль, це не доnомогло. Я тільки заплуталася ще більше. Мене все ще дуже ляkає той факт, що мені доведеться прийняти чужих дітей як своїх.Знаю, що швидше за все ці ст рахи у мене через наші стосунки з матір’ю. Тому я вирішив звернутись до неї. Я розповіла мамі, в якій ситуації я перебуваю.Моя мама відповіла, що у нас із нею всі налагодилися без зусиль.

Ніхто з нас не працював над стосунками. Хоч вона і мала рацію, але я все ж таки сподівалася, що отримаю якусь пораду.Це дуже б мені доnомогло. Бо зараз я дуже заплуталася і не знаю, що робити. Я розумію, що ніхто, крім мене, мені не доnоможе.Це має бути моє рішення. Тому мені доведеться самостійно порозумітися з дітьми чоловіка. І перебороти ст рах усередині себе. Адже хочу побудувати сім’ю, а своїх дітей у мене не буде ніколи.