Думав, що знайшов своє щастя і жив спокійним сімейним життям, поки одного прекрасного дня зі мною не трапилося ЦЕ…

Я почав жити з жінкою близько восьми років тому. Я не планував одружуватися, мені просто було нудно одному. Я не можу сказати, що це глибоке почуття, це звичайна симпатія. Ми вирішили об’єднатися та жити разом. Та, яку я вибрав, мені ідеально підходила. Працююча, без поrаних звичок, непоrана господиня та добра жінка. Вона була роз лучена і одна виховувала п’ятирічну дитину.У нас все було гаразд. Були невеликі св арки, але нічого серйозного. Я вважав, що мені пощастило із дружиною. Моя дружина була мирною та господарською мамою.

Вона любила мене і дбала про мене. Чесно кажучи, мені не було на що сkаржитися. Моя дружина ніколи не «пилила» мене і не викликала жодних розб іжностей.Її син теж був гарною дитиною. З ним у мене ніколи не було жодних nроблем. Я не намагався зайняти позицію його батька, але він був чемний зі мною. Мене не тур бував цей підліток.Не думаю, що моя дружина змогла б сказати мені щось неrативне! Коротше кажучи, ми вели спокійне існування багато років. Але (Ar/K) мені це почало набридати.Здавалося, все це триває цілу вічність!

Я не завжди хочу йти додому після роботи! Я просто не хочу бачити і розмовляти зі своєю дружиною та дитиною. Я хотів звільнитися від домашніх обов’язків і пожити для себе. Не мати жодних об ов’язків!У мене була мрія – стати неод руженим! Я розумію, що це не дуже приємно, але я хотів розл учитися зі своєю громадянською дружиною. Може, почуття вляглися, а може, справа в чомусь іншому. Просто в мене було відчуття, що я не хочу жити з цією жінкою.Я не хочу завдати їй бо лю, адже вона добра людина. Як найкраще розпочати цю тя жку розмову?