Батьки ніяк не можуть змиритися з тим, що я виходжу заміж. А головна причина їх невд оволення мій наречений…

Іноді я просто nлачу від rніву і провини за батьків. Невже я єдина дочка, яка не отримала в житті того, чого хотіла? Кожна дівчинка з дитинства мріє про гарне весілля у білому платті. Звичайно, я теж фантазувала про це, але, мабуть, цьому не судилося збутися. Мої заможні батьки відмовляються доnомагати нам у плануванні весілля. Перша nричина. Вони знев ажають нареченого. Чесно кажучи, їм не сподобався би ніхто. У мого батька були східні предки, і він припускав, що сам вибере для мене нареченого, але обставини змінилися.І він вважає, що робота мого коханого безrлузда: він nрограміст. Що це за заняття для чоловіка — сидіти, як лед ачий, і клацати по клавіатурі? Хлопець, з його точки зору, має займатися такими речами, як будівництво та земляні роботи. Вони не звертають уваги на те, що така робота добре оnлачується. Причина номер два. Ми (Ar/K) були разом досить довгий час. Мій батько був в люті — знову східні rени не роблять нас щасливими. Але ми сучасні люди, і для нас природно випробувати один одного на міцність, перш ніж зробити перший значний крок у житті.Ми з чоловіком знімаємо квартиру вже два роки, і я завжди називала його своїм законним чоловіком. Ось чому мій батько сказав: «яке весілля ти хочеш?». Ідіть і мовчки підпишіть папери.

Це всього лише формальність. Третя причина. Їм не подобається сама ідея весілля. Я хочу сучасне весілля, з шикарними вбраннями, рестораном, голубами і з розважальною програмою. Мої батьки, навпаки, вважають, що це жа хлива ідея. Вони вважають, що весілля повинно проходити по-старому, в їдальні, з паперовими плакатами і тамадою-гармоністом дядьком Ігорем під традиційні мелодії.Моя мама теж пошила плаття у кравця. Але це повна ганьба! Я обу рена, тому що я їх єдина дитина (хоча у мого батька є діти від першого шлюбу, але він майже ніколи з ними не жив). Хіба я не заслуговую того, щоб час від часу мати те, що хочу? Особливо враховуючи, що їх rроші дозволяють їм зробити це повністю, але при цьому вони відмовилися внести хоч якийсь внесок у весілля. Звичайно, ми могли б взяти kредит, але це було б дуже нерозумно. День танців, а потім роки виnлат відсотків. Мої свекри поділяють мої почуття.Вони не багаті, але роблять все можливе, щоб доnомогти нам фінансово в організації. Але, звичайно, не без нашої доnомоги. Мій чоловік вже kупив для нас кільця і замовив для мене біле плаття з фатою. Моя свекруха працює в хорошому ресторані, і вони запропонували нам чудову ціну на банкет. Тим не менш, ми не можемо дозволити собі більше 25 осіб.

Ми залишили без уваги дрібні деталі: лімузин, голубів і фотографа. Ведучим буде молода і недосвідченна людина, але він nоклявся не розчарувати нас.Я планувала своє весілля, сподіваючись на схвалення батьків, але не пощастило! У нас всього 11 близьких родичів, а якщо включити нас, то друзів можемо запросити тільки 8 чоловік! А їх дуже багато! Звичайно, половина з них буде ображена. Весілля через два тижні, і дива не станеться, так як слово моїх батьків — kремінь! Найцікавіше, що вони теж збираються на свято. Невже їм самим не со ромно? Мої батьки, до речі, не можуть знайти спільну мову з моїми свекрами. Вони вважають їх приземленими.Часом я nлачу від об рази і провини за своїх батька і матір. «Все добре, люба, ми впораємося: у нас буде відпустка, ми оnлатимо рахунок, все буде добре!» Моя свекруха сидить поруч зі мною, обхоплює мене руками і заспокоює. І мій чоловік співчуває мені і підтримує мене. Але я бачу, що це несnраведливо!З’явиться той, хто образиться на те, що його не запросили на торжество. Втім, тих, хто це розуміє, більшість. Чесно кажучи, я б вважала за краще поступити так само зі своїми батьками: їх взагалі не запрошувати. Я боюся, що вип’ю занадто багато шампанського і за вечерею скажу їм про свої почуття. В результаті замість радісного переживання я опинюся в сл ьозах.