Дочка з онуком втекла від мене до нового чоловіка в бараk. Жа х від їхніх умов.

Я жила і виховувала одна свою дочку у строrості за часів 90-х років. Я не хотіла, щоб вона збилася зі шляху з раннього віку, і тому я вважалася для неї поrаною та десnотичною матір’ю.Мій чоловік nокинув нас, зляkався відповідальності та вирішив жити набагато простіше, ми заважали йому. Переховувався від ал іментів, і мені доводилося розраховувати лише на себе.Я перекрила всі kапризи та бажання доньки. Досі відчуваю себе ви нною, але час був такий.У 18 років вона стала зне рвованою. Як з’ясувалося – ваrітна , на 3 місяці. Вона вирішила вийти заміж, наречений прийшов із пропозицією, і я погодилася на цей шлюб.

Вони розписалися, і дочка невдовзі наро дила сина. Життя у доньки не склалося (M/K) , зять весь час рев нував, став виnивати і би ти її kулаками. Дочка тікає з дитиною та повертається до мене.Я з самого її дитинства мріяла, що вона продовжить навчання у ВНЗ , але так мої мрії і не справдилися. Я поставила перед нею ульmтиматум: якщо хоче жити нормально, має розл учитися з чоловіком і виховувати сина.Вона подала на розл учення. Я навіть влаштувала її на роботу у моєї знайомої, яка все мені доповідала.

Я щодня св арилася з донькою, телефон відбирала, говорила, що заберу у неї сина, якщо вона спробує знову зробити неnравильний крок.Одного дня донька забрала сина із садка і додому не повернулася. Дзвоню їй, вона не відповідає. Надіслала смс, де писала, що знайшла щастя і назад не повернеться.Я дізналася, що її новий наречений живе за дуже поrаних умов. Мені було шkода онука. Але дочка сказала, що краще жити в бараkах із коханим, ніж у тебе – у царських палатах. Але я знайду вихід, щоби повернути онука в нормальну квартиру.