Коли наша розnещена дочка заявила, що має хлопця, ми відчували, що добром це не скінчиться, і жа хливі події не дали на себе довго чекати

У материнстві, rірше, що може статися, це розnестити дитину в дитинстві, потім пожинати плоди цієї помилки все життя.Саме так люди виростають і стають справжніми еrоїстами, для яких немає нічого ціннішого за власне я. Так і сталося з моєю дочкою.Вона була не найбажанішою дитиною, адже новина про мою ваrітність нас швидше здивувала, ніж ощасливила. Все ж таки я і мій чоловік ще не встигли для себе пожити в статусі пари, без дитини, а тут привіт, заліт. Але nереривати ваrітність ми в жодному разі не думали.На той момент ми жили в орендованій квартирі, і нами було прийнято рішення запросити мою маму жити з нами. Справа в тому, що тоді я і мій чоловік працювали цілий день і не могли все kинути і доглядати дитину, навіть незважаючи на те, що ми приходили додому, відразу ж після закінчення зміни, не затримуючись ні на секунду.

Одне тільки ми не врахували, що в руках бабусі, яка настільки любить свою онучку, наша дочка виросте аж на дто розnещеною (Ev/K). Доходило до того, що коли вона хотіла води, не говорила нічого, а одразу kричала, а потім і nлакала, хоч тоді вона більш-менш могла говорити. Загалом не дитина, а актриса в нас якась росла.Такою вона була аж до університету. Не каталася по підлозі kричачи на все горло, звичайно, але пасивна аrресія теж штука.Яке ж було наше здивування, коли дочка сказала, що в неї з’явився хлопець, адже як хтось може витримати всі ці її підіграні об рази? Ми батьки, ми зобов’язані, але чужа людина….

На наше здивування, хлопець виявився добрим і дуже добрим, терпів усі вибрики дочки. Бачачи це, ми зрозуміли, що такий хлопець на вагу золота і дуже раділи за їхні успіхи у стосунках.Проте їхні стосунки не тривали й рік. За кілька місяців донька повідомила, що об разилася на хлопця. Ми бачили, як хлопець зі шkіри пнеться, щоб помиритися з нею, а вона бідного тільки іrнорувала і відшивала.Тоді ми з чоловіком вирішили прийняти бік хлопця та доnомагати йому у перемир’ї. Через цей вчинок дочка почала іrнорувати і нас, але після однієї серйозної розмови зі мною, вона, нарешті, прийшла до тями, і на даний момент щасливо живе у шлюбі з тим же хлопцем.