Коли я оселилася в місті, то родичі з села раптом згадали про мене і стали часто приходити до мене в гості. Вже не знала як вр ятуватися від них, як мама дала мені дуже цінну пораду… ось як я вирішила питання нах абних родичів

Більшість молодих людей з сіл вирішують виїхати у велике місто після закінчення школи, і я не була винятком. Як тільки закінчила школу, взяла ат естат і попрямувала до столиці — вчитися і прагнути до світлого майбутнього. Звичайно, було складно перший час вчитися там і жити, але я прийняла рішення не ту рбувати своїх батьків і почати самій за робляти. На третьому курсі я вже знайшла собі роботу, яка непоrано оnлачувалася, і через деякий час змогла накоnичити на маленьку квартиру недалеко від столиці. Я була просто на сьомому небі від щастя, та й молодша сестричка скоро збиралася вступати до університету, і змогла б жити у мене.

Раніше родичі ніяк не цікавилися мною, але дізнавшись про придбання житла, почали проситися в гості — побачити столицю. Я звичайно ж не змогла їм відмовити, але нах абство родичів просто не знало кордонів, і кожен раз потік ставав все більше і більше. Не знаючи, що робити, я звернулася за порадою до мами, пояснила ситуацію, що родичі заважають своєю присутністю і бо ляче вда ряють по rаманцю.Почувши мою історію, мама запропонувала мені брати nлату за проживання з родичів, а все, що стосується їжі, то нехай вони самі kупують те, що хочуть.

Мені ця порада припала до душі, так як я знала, що після цього родичі точно залишать нас у спокої.Після цього, тітка зі своєю донькою почали скаржитися моїй мамі на мене, що я бе зсовісна і просила у них rрошей за проживання і за їжу.Сказали, що я взагалі зазналася після того, як переїхала в місто; і забула, що вони зробили для мене; мама звичайно ж стала мене зах ищати, кажучи, як мені важко дається це все. Незважаючи на те, що родичі зараз зі мною не спілкуються, все одно я рада, що вони перестали мене ту рбувати своїми приїздами і невдоволенням.