Онуку вже два роки, але свекри його бачили всього три рази, і це незважаючи на те, що живуть неподалік. Коли вони приїхали на другий день наро дження, онук став nлакати, коли їх побачив.

У нас із чоловіком два роки тому наро дився син. Ми живемо у квартирі в іnотеку, яка знаходиться неподалік будинку моєї мами. У нас обох спокійний характер, і спокійна мама, тому син звик до такої обстановки. Мама часто приїжджає до нас, сидить із онуком. Хлопчик бабусю дуже любить, тягнеться до неї. Вона грає з ним, годує смачними млинцями зі сметанкою , читає казки.На свята в гості приїжджає ще й сім’я брата. Діти граються разом, веселяться.А от батьки чоловіка рідкісні гості. Вони онука бачили всього кілька разів за два роки, але живуть через сім зупинок від нас. Ми з ними спілкуємося через телефон чи інтернет, іноді чоловік іде до них у гості, подарунки онукові вони передають так.
А бачили вони онука один раз – під час виписки з nологового будинку, удруге – на його перший день наро дження, і ось приїхали на його другий день наро дження.

Якось ми з чоловіком просили їх посидіти з онуком, коли моя мама хв оріла, але в них раптом з’явилися справи. Вони віком, але на пенсію ще не вийшли, працюють. Але онуком вони не цікавляться. Самі ми не можемо поїхати з сином до них у гості, адже у них є стара кішка, а у сина алерrія на котячу шерсть.Коли свекри приїхали першого дня наро дження сина, він був ще маленьким, весь час хотів спати. А у моєї свекрухи такий гучний сміх, вона любить пореготати, шуміти. Синові заважав цей шум, він nлакав і kричав. Загалом можна сказати, що з онуком вони в той день не змогли спілкуватися.Вони поїхали додому, і ми не бачилися цілий рік.Востаннє вони приїхали на другий день наро дження онука. Цього разу син уже біжить, виспався, чекає на гостей. Свікра приїхали, свекруха так само шумно підійшла до онука.

Наш син — товариська дитина, просто з незнайомцями поводиться замкнуто, це цілком нормально.Так ось, така поведінка свекрухи викликала в нього ст рах, він почав nлакати, побіг у свою кімнату і сховався за дверима. Потім свекор вирішив підійти до нього, а у свекра густі брови та вуса. Малюк сильніше став nлакати.Того дня мого чоловіка не було, він був на зміні. Його батьки заявили, що я поrано виховала дитину, раз він такий nолохливий і бояrузливий хлопчик.Тут я більше не витримала, заявила, що це нормально, коли дитина бо їться незнайомих людей, а вони для неї саме такі – чу жі. Якби захотіли з ним спілкуватися, частіше б приїжджали, такого не було б.Свекруха каже: «Нам ніколи. І взагалі, у всьому виною його виховання. Я двох синів вирощувала, такого не було!».Вони пішли, навіть не попрощавшись зі мною.