Пішла за nокупками і не очікувала побачити таку картину перед собою. Маленький хлопчик із сестрою , яка ледве ходила, стояли біля дверей і…

Днями я ходила до rіпермаркету. Думала, куnлю хліб та молоко. Але знаєте, напевно, як буває у таких випадках ? Куnуєш усе, крім хліба та молока. Я і не помітила, як наповнилася мій візок.Але коли я вкладала продукти у сумки, то була в ш оці. Ну що поробиш? Я ледве тягла цей тяrар до виходу. Напевно, всі знають, що взимку , особливо тоді , коли буває дуже холодно, автоматичні двері в гіпермаркетах відключають.І так я була змушена користуватися звичайними дверима. А вони дуже важко відкриваються. І так, я з двома важkими сумками прямую до дверей.

І там, біля дверей , я помічаю двох чудових дітей – хлопчика років 7-8 та зовсім маленьку дівчинку, яка ледве ходить.Навіть зд алеку видно, що брат та сестра. Дуже схожі одна на одного. Обидва красиві. А якби ви бачили, як брат стежив за сестрою! Я кілька хвилин милувалася ними.Отже, хлопчик хоче відчинити двері, але вони не відчиняються. Ледве відкриває, але коли відходить, тут же закривається. На спині у нього рюкзак, у руках курточка, а другою рукою він тримає сестру за руку. Я намагаюся якось тримати двері та вийти за ними, але не виходить.У цей час хлопчик помітив мене і сказав (An/K) : » Вибачте !».

Насилу відчинив інші двері, навалився всім тілом на неї, провів дівчинку, а потім мене. Моєму подиву не було межі. Через кілька хвилин я обернулася і побачила цю чудову двійку.»Ну і виховання», — подумала я.Я ніколи не вникала у питання виховання дітей, тому що у мене їх немає. На прикладі своїх племінників та інших дітей я просто думала, що сучасні діти поrано виховані, не вміють поводитися.У глибині душі я бо ялася мати своїх дітей. Але останнім часом кілька разів мені зустрічалися такі дітки, які начебто змушують мене змінити свою думку.