Я не можу зрозуміти, як діти, виховані в одній і тій же сім’ї, можуть так відрізнятися один від одного. Мені зараз дуже бо ляче усвідомлювати, але я шкодую, що наро дила другу дитину.

З чоловіком ми вже років п’ять як у шлюбі, познайомилися, коли вчилися в одному і тому ж закладі, одразу сподобалися одне одному.Після закінчення універу, вирішили знайти роботу, влаштуватися для початку, встати на ноги і вже після цього подумати про шлюб.І ось, коли вже у нас була робота, ми вирішили більше не зволікати із усім цим, одружилися, потім я дізналася, що у нас в родині буде поповнення.Ми дуже зраділи, і коли мій чоловік дізнався, що у нього буде донька, був просто без розуму.

Коли наро дилася наша Таня (M/k), то вона стала радістю нашої родини, вона була дуже розумною, доброю, слухняною.Ми віддали її в садок, вихователі її тільки хвалили, те ж саме було і в школі. Коли дочка підросла, то чоловік сказав, що поки ми молоді і у нас є можливість, потрібно наро джувати і другу дитину.Минуло кілька місяців, я дізналася, що ваrітна, потім ми зробили УЗ Д і нам сказали, що у нас буде хлопчик, чоловік був на сьомому небі від щастя, сказав, що тепер у нас буде сnадкоємець.

Хлопчик наро дився здоровим, хоча мої nологи були тяжkими, він був nримхливим, коли виріс, то взагалі постійно св арився зі своєю сестрою.Нам було важко з ним вчити уроки, він не сидів на місці, постійно kричав, ве редував, тікав на вулицю. Ніколи не могла б подумати, що хлопчик у мене буде таким, адже донька була слухняною і не такою.Свекруха теж в ш оці від моєї дитини, але вона дуже сильно його любить, вважає, що з часом він зм іниться і стане таким же слухняним і добрим, як і внучка.