Мама послала мене в магазин зі списком, але коли я втратила список, то вирішила полягтися на свою пам’ять. Ось що з цього вийшло

Справа була влітку, я була маленькою, але цілком здатної вже ходити в магазин за nокупками. Мама завжди говорила мені, що треба kупити, а я все це запам’ятовувала, мені навіть казали, що у мене дуже хороша пам’ять.Незважаючи на те, що я все запам’ятовувала, мама давала мені список, на всякий випадок. І ось, одного разу, мама хотіла приготувати борщ, сказала, що я повинна kупити, дала список. Я цей список взяла, сховала в свою кишеню і пішла.Цікаво, що по дорозі я побачила своїх друзів, почала з ними грати, думала, що продукти можна і потім kупити.

Так і пройшов цілу годину, потім я згадала, подумала, що треба буде піти в магазин, так як мама буде лаятися.Я стала шукати по кишенях список, але не могла знайти його, я подумала, що, напевно, мама хотіла те, що зазвичай просить. Куnила продукти з цього списку, пішла додому (M/K), мама взагалі не пос варилася, почала сміятися, коли побачила продукти.Коли я запитала, чому вона сміється, вона сказала, що насправді з молока, яєць та хліба, борщ вона не зможе приготувати. Я чесно зізналася мамі, що список вт ратила, мама сказала, що нічого страшного, так буває.

Після цього вона покликала тата, і вони почали сміятися разом над моєю nокупкою; тато сказав, що він хоче звичайний борщ, не такий креативний.Я спочатку бо ялася, що батьки будуть св аритися, але потім, коли вони почали сміятися, я теж сміялася разом з ними.І ось, мама склала новий список, і я пішла за продуктами; після цього я більше не відволікалася на ігри та друзів, намагалася бути уважною, не підвести маму.Ось таким чином батьки зробили так, що я більше не боюся помилитися в житті: якщо щось йде не так, я знову роблю.