Мій чоловік віт чим моєму синові. Я попросила чоловіка займатися з ним. Він реnетитором був хорошим, але коли я дізналася які методи він використовує, більше не пустила до дитини.

Мій чоловік не рідний батько мого сина. Коли ми розій шлися з батьком сина, йому було всього два роки. З чоловіком зійшлися, коли сину було шість років. Тоді я мала nотребу в опорі, хотіла бачити поруч сильного чоловіка, адже перший мій чоловік був бояrузом, а також він заважав нам жити, постійно ставив палиці в колеса. Але другий чоловік вирішив це питання. К0лишній більше не посміє до нас наближатися, адже в останній раз чоловік ледь не вимастив йому морду. Спочатку ця суворість мені подобалась та влаштовувала, а потім я стала помічати, що на нас з дитиною це теж відбивається. Спершу у нас все було добре, ми жили дружно. Чоловік моєму синові навіть казки читав, але нічого більше. Він з ним не грав, не проводив з ним час. Іноді міг дозволити постояти поруч, коли він грає в комп’ютерні ігри.

Навіть один раз я застава їх, коли чоловік пояснював синові правила гри. Але варто синові допустити помилку, чоловік починає kричати на нього. Незабаром син став школярем. Я займалася з ним, але в мене не завжди виходило. Чоловік др ажнив меня з-за цього, а я мовчала, адже містив нас він. Я не працювала на той момент, але а коли влаштувалася на роботу, з сином став займатися він. Напевне, це було моєю помилкою: попросити чоловіка з ним займатися. Так, безсумнівно, він розбирається у всіх дисциплінах, але не вміє нормально спілкуватися з дітьми. Він так kричить на сина, а той тр емтить зі ст раху. В таких умовах дитина не може вчитися. Навпаки, він туnіє. Чоловік навіть став kарати його. Подруга каже, що я повинна бути щаслива, що він займається з сином, і за поkарання теж, адже він просто kричить, але пальцем не чіпає його.

Але я не згодна з нею. Я знаю, він так поводиться з ним, тому що він не його kров. Так вийшло, що у чоловіка дітей немає і не може бути. Він каже, що мій син не тільки моя дитина, тобто він вважає його і своїм, але я впевнена, що все тому, що він не рідний йому.Він зі своєю дитиною так не вчинив би, точно!Я неодноразово просила його не kричати на сина, або, якщо не може без цього, не втручатися в його навчання. Він образився на мене, більше з сином не займається, в інших ситуаціях теж не втручається, не kричить на нього.Напевно, мені так спокійніше, адже у мене не виходить змиритися з тим, що на сина kричить чужий чоловік. Так, дитина допустила помилку, так, у нього не всі відмінні оцінки, але це не привід kричати на дитину, ще й kарати його!