Коли мені було 18, батьки видали мене заміж за старого і мер зенного чоловіка. І з цієї хвилини почався справжній kошмар

Я виросла в багатодітній родині. Нас було 6 дітей, я найстарша. Перебивалися ми абияк. Коли мені запропонували вийти заміж, так як знайомий нашої сусідки шукав собі наречену – у моїх батьків аж очі заблищали. Адже на один рот буде менше в сім’ї. Не те щоб я сама не хотіла вибратися звідти. І ось приїхав мій рятівник свататися. Навіть не знаю: він мене рятував від батьківського дому, або я була в ролі рятівниці для Руслана, який з дитинства ріс без батьків, а його оnікуном була його бабуся.

Вона завжди доглядала за ним, а зараз вона постаріла і вже за нею потрібен був догляд. Руслан не встигав і працювати і по дому що-небудь робити. Та й небезnечно було бабусю на весь день одну залишати. Тому і вирішив собі дружину знайти. Єдиним критерієм було, щоб була хорошою господинею по дому. Ну, а хто як не я. Ми одружилися, коли мені було 18 років. Він був старший за мене на 10 років, хоча виглядав молодо. З усіма домашніми справами я справлялася легко, за бабусею теж доглядала, готувала смачно.

Але, ось з чоловіком у нас не було ніякої романтики.Ми більше були з ним сусідами по ліжку, які зрідка виконували свої подружні обов’язки. Через 3 роки він змінив ставлення до мене в rіршу сторону (Es/V). Став постійно робити мені зауваження, дорікав, що містить мене, а я жодного разу не працювала. Через півроку зну щань мені все це набридло, і я йому оголосила, що з мене вистачить, і що я йду працювати. Знайшла роботу і розлу чилася з «дружком».